Skip to main content

Джерела українською мовою

Шлях до нацистського геноциду



Транскрипт фільму

ДИКТОР: Париж, 1900 рік.

Понад п'ятдесят мільйонів чоловік з усього світу відвідали Всесвітню виставку - всесвітній ярмарок, що покликаний сприяти кращому взаєморозумінню і толерантності між народами та сповістити про настання нового століття, нових відкриттів, багатообіцяючого прогресу.

Як і наше сторіччя, XX століття почалося багато в чому з надії, що освіта, наука і техніка дозволять створити кращий, більш мирний світ.

Незабаром після цього почалися дві спустошливі війни.

ШЛЯХ ДО НАЦИСТСЬКОГО ГЕНОЦИДУ

ДИКТОР: Перша світова війна (1914-1918 рр.)

велася по всій Європі та за її межами.

Вона отримала назву «війна, яка покладе край усім війнам».

Її зловісна тінь торкнулася десятків мільйонів людей.

«Це не війна,» - писав додому поранений солдат.

«Це - кінець світу».

Половина французьких солдатів та офіцерів у віці від 20 до 32 років загинули під час війни.

Більше третини всіх німецьких чоловіків у віці від 19 до 22 років загинули на фронті.

Мільйони ветеранів були фізично та морально надломлені.

Технологія вбивства стала більш витонченою, були застосовані отруйні гази.

Нескінченне кровопролиття призвело до повалення урядів та розпаду великих імперій.

Цей катаклізм змусив світ засумніватися в людстві та його майбутньому.

Вінстон Черчилль сказав, що війна залишила «покалічений, зламаний світ».

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ

ВІЙНИ ТА ЗАРОДЖЕННЯ НАЦИЗМА

1918-1933

ДИКТОР: Приниження Німеччини в результаті її поразки у війні та подальше мирне врегулювання у 1919 році зіграють важливу роль у зародженні нацизму та наближенні Другої світової війни, що спалахнула всього лише 20 років потому.

Чимало людей в Німеччині були шоковані тією обставиною, що договір, підписаний у Версалі, недалеко від Парижа, підготував для Німеччини майбутнє, в якому вона буде позбавлена будь-якої значимої військової сили.

Територія Німеччини зменшилася на 13%.

Німеччину змусили взяти на себе всю відповідальність за розв'язання війни та зобов'язали виплатити величезні репарації.

Багато хто, включаючи 30-річного колишнього армійського капрала Адольфа Гітлера, вважали, що країні «завдали удару в спину» - її зрадили внутрішні вороги та уряд, який погодився на перемир'я.

Насправді, німецькі військові таємно докладали зусиль для припинення війни, яку вони були не в змозі виграти в 1918 році.

«Не може бути, щоб два мільйони німців марно віддали свої життя,» - писав пізніше Адольф Гітлер.

«Ми вимагаємо відплати!»

Багато ветеранів та інші громадяни намагалися зрозуміти причини поразки Німеччини у війні та були стурбовані невизначеним майбутнім країни.

Війська залишили поля кровопролитних боїв та повернулися до життя в незвичному для них суспільстві.

Нова та незнайома демократична влада - Веймарська республіка - прийшла на заміну авторитарній імперії і одразу ж зіткнулася з величезними труднощами.

Тисячі німців стояли в чергах за роботою та їжею на початку 1920-х років.

Заощадження середнього класу обернулися на порох, і були  знецінені в результаті інфляції, що бушувала.

[460 МІЛЬЯРДІВ МАРОК]

Деякі спалювали банкноти, щоб зігрітись.

Економічні умови через декілька років стабілізувалися.

Потім у 1929 році вдарила світова депресія.

Банківська система Німеччини була зруйнована, і до 1930 року безробіття злетіло до 22%.

У країні, яка страждає від безробіття, озлобленої через втрату території та деморалізованою діями неефективного уряду, політичні демонстрації нерідко супроводжувалися насильством.

Багато політичних партій мали свої власні бойові групи для нападу на опонентів та залякування виборців.

У 1932 році за один місяць на вулицях було вбито дев'яносто дев'ять людей.

Права пропаганда та демонстрації підживлювалися побоюваннями про поширення ідей комуністичної революції з Радянського Союзу.

Нові соціальні проблеми виникали в результаті стрімкої індустріалізації та зростання міст.

Норми поведінки стали змінюватися.

Росла злочинність.

Норми сексуальних відносин стали іншими.

Вперше велике число жінок працювало поза домом; нова конституція дала жінкам право голосу.

Молода демократія Німеччини піддавалася серйозним випробуванням у результаті краху старих цінностей та страху перед невизначеним майбутнім.

Починаючи з 1921 року, Адольф Гітлер був безперечним лідером Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії або, як їх називали, нацистів.

У 1923 році він був засуджений до тюремного ув'язнення за спробу повалення уряду.

Суд над ним приніс йому славу та збільшив число його прихильників.

Він використовував час у в'язниці для викладу своїх політичних ідей в книзі Mein Kampf ( «Моя боротьба»).

Ідеологічні задачі Гітлера включали територіальну експансію, консолідацію чистої в расовому відношенні держави та знищення європейських євреїв і інших так званих ворогів Німеччини.

Він відбув лише невелику частину тюремного строку, і після скасування заборони на Націонал-соціалістичну партію Гітлер та його прихильники відновили боротьбу на вулицях міст і у сільській місцевості.

Нацистська партія вербувала та організовувала прибічників і випускала газету для пропаганди своїх ідей.

Посунувши на другий план більш радикальні нацистські задачі, вони пропонували прості рішення проблем Німеччини, спекулюючи на почуттях страху, розчарування та надії громадян.

На початку 1930-х років вибори проводилися з неймовірною частотою.

Так само стрімко зростала кількість партій і фракцій, що борються за голоси виборців.

Гітлер виявився харизматичним агітатором, що використав новітні технології для пропаганди в масах своїх ідей.

Нацистська партія заручилася широкою підтримкою електорату, в тому числі багатьох представників середнього класу - інтелігенції, державних службовців, студентів, фахівців, торговців і клерків, які постраждали від депресії.

Проте, нацисти ніколи не отримували більше 38% голосів на вільних національних виборах.

Жодна з партій не могла одержати абсолютну більшість голосів, а без політичної згоди уряди, що змінюють один одного, були не в змозі ефективно управляти державою.

Адольф Гітлер не був обраний на державну посаду, і йому не потрібно було захоплювати владу.

Йому запропонували угоду саме у той момент, коли нацисти почали втрачати голоси.

У січні 1933 року, коли вже немолодий герой війни президент Пауль фон Гінденбург запропонував Гітлеру пост канцлера в коаліційному уряді, нацисти не могли повірити своїй удачі.

Нацисти були революціонерами, які хотіли радикально змінити Німеччину.

Консервативні політики у новому Кабінеті не симпатизували та не вірили Гітлеру, але ще менше їм подобалася демократія, і вони вважали, що більш серйозна загроза виходить від лівих партій.

Вони пішли на союз з нацистами, щоб забезпечити більшість в Парламенті.

Вони були впевнені, що зможуть контролювати Гітлера.

Через місяць, коли пожежа пошкодила будівлю Рейхстагу, Гітлер та його партнери по націоналістичній коаліції скористалися цим шансом.

Граючи на широко поширених почуттях страху перед комуністичним повстанням, вони звинуватили у підпалі комуністів та оголосили про введення надзвичайного стану.

Президент Гінденбург підписав указ, що припиняє здійснення усіх основних громадянських прав ат конституційних свобод, підготувавши ґрунт для поліцейського свавілля.

[ЮРИДИЧНИЙ ВІСНИК РЕЙХУ]

Першими жертвами нового уряду стали політичні опоненти.

Згідно з указом про введення надзвичайного стану їх можна було тероризувати, бити та ув'язнювати на невизначений термін.

Профспілкові лідери та лідери опозиційних політичних партій були заарештовані.

Німецька влада відправила тисячі людей, включаючи лівих членів парламенту, до нещодавно створених концентраційних таборів.

Незважаючи на нацистський терор та жорстоке придушення своїх супротивників, багато німецьких громадяни охоче прийняли або активно підтримали ці крайні заходи в обмін на порядок і безпеку.

У багатьох німців знову з'явилася надія та впевненість у майбутньому їх країни з таким сміливим і харизматичним молодим лідером.

Головний нацистський пропагандист Йозеф Геббельс планував залучити на свою сторону тих, хто ще сумнівався у правильності такого вибору.

Геббельс: [розмовляє німецькою мовою] Хороший керівник повинен володіти даром пропагандиста. Ці поняття нероздільні. Гарний уряд без пропаганди так само неможливий, як і гарна пропаганда без хорошого уряду.

ДИКТОР: Звернення Гітлера до СA - його штурмовим загонам.

ГІТЛЕР: [розмовляє німецькою мовою] Німеччина прокинулася! Ми завоювали владу в Німеччині. Тепер ми повинні завоювати німецький народ.

БУДІВНИЦТВО НАЦІІ, 1933-1936

ДИКТОР: Церемонія, присвячена відновленню роботи Рейхстагу та організована Йозефом Геббельсом, мала на меті підкреслити спадкоємність гітлерівського уряду та імперського минулого Німеччини, a також представити нацистів рятівниками майбутнього нації.

Захід був ретельно зрежисований.

Його метою було заспокоїти німецький істеблішмент - включаючи військових - та переконати, що Гітлер буде поважати їх традиції.

Контрольовані нацистами стрічки новин того часу створювали враження, що армія підтримує новий уряд.

Хоча Гітлер залишався в тіні у президента Гінденбурга, який давно перебуває при владі, новий канцлер незабаром стане абсолютним диктатором Німеччини.

КОМЕНТАТОР: Сьогоднішній день був присвячений новій Німеччині.

І більше ста тисяч школярів стояли пліч-о-пліч, утворюючи коридор, по якому машина з літнім президентом та канцлером під'їхала через натовп до трибуни.

Незалежно від того, чи погоджуєтеся ви з його доктринами чи ні, слід зазначити, що керівництво Гітлера вперше після війни об'єднало німецький народ.

Його майже фанатичний ентузіазм викликав здивування у всього світу...

ДИКТОР: Гінденбург залишався президентом до своєї смерті в серпні 1934 року.

Після смерті Гінденбурга Гітлер за згодою армії скасував посаду президента, проголосивши себе фюрером і рейхсканцлером, вождем нації та главою уряду.

Тепер вже не було іншої влади або влади вище за нього.

Слідом за цим збройні сили склали присягу на вірність Адольфу Гітлеру.

НАТОВП: [розмовляє німецькою мовою] Клянусь Богом, що ця священна клятва фюреру Адольфу Гітлеру - вираз безумовної покори...

ДИКТОР: Всі державні службовці, включаючи вчителів та поліцейських, членів парламенту та судових органів, присягнули на вірність не якій-небудь конституції, а Гітлеру як фюреру німецької нації.

Економіка досягла дна, коли нацисти прийшли до влади.

Вони почали її підйом за допомогою гігантських проектів громадських робіт із залученням безробітних.

КІНОХРОНІКА: [розмовляє німецькою мовою] Півмільйона громадян повернулися на роботу в цьому році. З нашим приходом до влади безробіття впало більш ніж наполовину.

ДИКТОР: Гітлер урочисто відкривав нові автостради, які були уособленням національної волі, що об'єднує країну та сприяє таємному нарощування німецьких збройних сил.

У 1935 році Німеччина відкрито кинула виклик Версальському договору 1919 року, відновивши службу за призовом в збройних силах та збільшивши їх чисельність.

Нацисти виконували свої обіцянки відновити та зміцнити націю.

Їх досягнення спонукали багатьох людей не звертати уваги на радикальну політику нацистів або навіть підтримувати їх.

У вересні 1935 року члени нацистської партії зібралися в Нюрнберзі на свій щорічний з'їзд.

Мітинг був відкритий виконанням традиційного гімну, який додав урочистості та підкреслив історичну спадкоємність часів.

Він завершився спеціальною сесією Парламенту далеко від Берліна.

Нові расові закони були представлені Гітлером та зачитані головою Парламенту Германом Герінгом.

Герінг: [розмовляє німецькою мовою] Громадянство Німеччини обмежується для осіб німецької або спорідненої їй крові. Шлюби між євреями та громадянами німецької чи спорідненої їй крові, заборонені. [Вигуки схвалення]

ДИКТОР: Нацистський режим прагнув побудувати расово чисту Німеччину, яка, завдяки своїм так званим вищим характеристикам, ідеально підійшла б на роль володаря всього Європейського континенту.

Нацизм вчив, що расова боротьба є рушійною силою в історії: «вищі» раси повинні вести боротьбу з «нижчими» расами, інакше вони будуть ними пошкодженіасимільовані[LN1] .

Нацистська концепція національної спільності базувалася на принципі расової винятковості як вона визначалася в нових законах та указах.

Генріх Гіммлер та СС були в авангарді ідеологічної боротьби.

Расистські ідеї викладалися в школах.

Деякі групи населення, такі як євреї, слов'яни, чорношкірі та роми (їх ще називали циганами) були віднесені до расово неповноцінних.

Особи з розумовими розладами або фізичними недоліками були визнані «негідними життя».

[ФІЛЬМ НАЦИСТСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ]

Вчені та медики використовували псевдонаукові теорії для визначення та оцінки расових характеристик.

ВІД ГРОМАДЯН ДО ІЗГОЇВ

1933-1938

ДИКТОР: До приходу нацистів до влади євреї користувалися всіма правами громадян в Німеччині.

Після 1933 року німецький уряд поступово відлучив євреїв від суспільного життя та державних  освітніх установ.

Нововідкриті єврейські приватні школи створювали безпечне середовище для навчання деяких дітей.

До 1938 року німецька влада ізолювала та сегрегувала євреїв Німеччини, заборонивши їм займатися професійною діяльністю і ліквідувавши більшість джерел, які давали можливість їм заробляти собі на життя.

[ТІЛЬКИ ДЛЯ АРІЙЦІВ]

[ТІЛЬКИ ДЛЯ ЄВРЕЇВ!]

[АРІЙСЬКИЙ ДОКТОР]

[ТЕРАПЕВТ]

[АРІЙСЬКИЙ ДОКТОР]

ЮНАЦЬКІ СПОГАДИ ЄВРЕЇВ

КАРОЛА ШТАЙНГАРДТ: Ми думали: «Чому ми не можемо бути частиною цього?

Чому ми не можемо? Всі говорили: «Хайль Гітлер!» - Ось так.

Я теж.

Що я могла знати?

Мені було вісім років.

Моя мати сказала мені: «Ти не повинна це робити»

Я відповіла: «Чому?»

Вона сказала: «Тобі хіба не говорили, що ти єврейка?»

Я відповіла: «Ой, я забулa».

ДИКТОР: Євреям Німеччини нагадають про це не раз.

РЕПРОДУКТОР [розмовляють німецькою мовою]: Пані та панове, це бойкот магазинів, що належать євреям.

Будь ласка, не затримуйте рух.

ГАЙ ШТЕРН: Це було відчуття ізоляції, яке поступово та все сильніше оволодівало нами після 1933 року і здійснювало на нас сильний психологічний вплив.

Ми знали, що знаходимося у ворожому світі.

[«ШТУРМОВИК»]

[4000-РІЧНА ВІЙНА]

[Євреї - наше прокляття!]

ДИКТОР: В період з 1933 по 1939 рік німецький уряд ухвалив сотні законів, з тим щоб класифікувати, сегрегувати та довести до злиднів німецьких євреїв.

[Жовті лавки для євреїв]

[Не для євреїв]

[Той хто купує у євреїв - зрадник нації!]

ГЕРДА ХААС: Ми з сестрою зазвичай проходили повз ці величезні прапори, яких так багато було в місті.

І ми намагалися просто їх не помічати, думаючи, що, якщо на них не дивитися, то їх там не буде.

Але вони залишалися на колишньому місці.

Ось так, поступово це входило в наше життя.

ШТРАЙХЕР: [розмовляє німецькою мовою] ... без рішення єврейського питання не будуть вирішені проблеми людства.

[Ти знаєш єврея?]

ДИКТОР: Мета нацистської пропаганди полягала в демонізації євреїв та спонуканні німців розглядати євреїв як небезпечних чужинців, що опинилися в їхньому товаристві.

[«ШТУРМОВИК»]

[Євреї - наше прокляття!]

Після 1935 року щоденні прояви антисемітизму стали невід'ємною частиною карнавальних парадів та пересувних платформ .

Публічні прояви антисемітизму посилювали вороже ставлення до євреїв в Німеччині або, щонайменше, робили німців байдужими до того, як з ними поводяться.

[Брехня світової преси

[Єврей]

У березні 1938 року німецькі війська увійшли в сусідню Австрію.

Німеччина знехтувала ще одним положенням Версальського договору, включивши батьківщину Гітлера до складу Німеччини.

Це було катастрофою для австрійських євреїв.

За рік нацисти вчинили в Австрії те, на що в Німеччині пішло п'ять років.

9 листопада нацистська партія спровокувала хвилю насильства проти євреїв по всій Великій Німеччині.

Це був акт беззаконня, що викликав обурення у світі та критику режиму з боку багатьох німців.

Єврейський бізнес, який і до цього був об'єктом антисемітських випадів, став жертвою цілеспрямованих акцій вандалів, котрі були піднесені публіці як спонтанні дії мас.

Партійні функціонери наказали СА, СС та гітлерюгенд знищувати єврейські магазини та спалювати синагоги.

Більше 7000 об'єктів власності, що належали євреям, було розгромлено.

Німці назвали ці акти насильства Kristallnacht («Кришталева ніч») - «Ніч розбитих вітрин», маючи на увазі розбиті вітрини магазинів, що належали євреям, уламки яких були усіяні вулиці.

В результаті погромів по всій країні було пошкоджено або знищено понад 250 синагог.

ХААС: Пам'ятаю як після «Кришталевої ночі» я їхалa вулицями Берліна та бачила палаючі синагоги, уламки скла на вулицях та людей - загнаних і переляканих.

Вони блукали навколо як жертви, переслідувані страхом.

ДИКТОР: Німецька поліція заповнила концентраційні табори тисячами єврейських в'язнів.

СС випускали їх тільки, якщо вони погоджувалися емігрувати.

Однак євреї стикалися з дедалі більшими обмеженнями в імміграційних квотах у більшості країн та бюрократичною тяганиною у Німеччині.

Новий закон, оприлюднений в жовтні 1938 року, вимагав, щоб євреї здавали свої старі паспорти, які ставали дійсними тільки, якщо в них був проставлений штамп з буквою «J».

Через два місяці ще один закон заборонив вивезення капіталу, що належить євреям, коли міністерство економіки заморозило все майно та активи євреїв.

Чимало людей, у яких були кошти, та можливість кудись поїхати, намагалися покинути Німеччину.

Деякі сім'ї відправляли своїх дітей самих до інших, більш безпечних країн.

Вони не могли знати, як скоро світ буде втягнуто у війну.

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ХОЛОКОСТ

1939-1945

ДИКТОР: Нацистський режим почав здійснювати свою давню задачу територіальної експансії.

Агресія проти сусідів Німеччини на початковому етапі виявилася успішною, не зустрівши збройного опору.

Гітлер розраховував на небажання Британії та Європи втручатись через побоювання, що це може послужити приводом для ще однієї війни.

Німецька окупація Праги - столиці Чехословаччини - не залишила сумнівів у тому, що Німеччина прагне до військових завоювань у Східній Європі.

1 вересня 1939 року німецькі збройні сили великою чисельністю вдерлися до Польщі та підкорили її за місяць.

Це стало початком Другої світової війни.

У квітні 1940 року Німеччина окупувала Данію та Норвегію.

У травні німецькі збройні сили атакували Францію, Нідерланди, Люксембург та Бельгію.

У червні впав Париж, і Франція капітулювала.

Швидка і несподівана перемога над Францією стала помстою Німеччини за поразку та приниження у Першій світовій війні.

Вона зробила Гітлера ще більш популярним серед німецького народу та підвищила довіру до нього.

У червні 1941 року німецька армія чисельністю понад три мільйони осіб вдерлася до Радянського Союзу та почала війну на знищення, жертвами якої стануть десятки мільйонів мирних громадян.

В умовах війни та військової окупації нацистський режим міг вирішувати свої політичні та расові завдання за допомогою більш радикальних заходів.

По мірі просування німецьких військ у Східній Європі, влада Німеччини поширилася на мільйони інших єврейських жителів на окупованих територіях, де німецька влада могла використовувати антиєврейські настрої серед місцевого населення.

Всюди у Східній Європі німецька влада зганяла євреїв до перенаселених районів, так званих гетто.

Відокремлені від неєврейського населення, євреї у великих гетто перебували за цегляними стінами та колючим дротом.

Німецький наступ на схід було представлено як хрестовий похід проти іудаїзму та комунізму, на думку нацистів, - двох сторін одного і того ж зла.

Німецькі солдати та поліцейські ставились до радянських військовополонених як до недолюдей, або розстрілюючи їх, або навмисне прирікаючи на смерть від холоду і голоду.

Мільйони загинули у німецькому полоні.

На східному фронті расова політична ідеологія була частиною звичайної підготовки всіх німецьких окупаційних сил.

[ЕВРЕЙСКА ЗМОВА]

Начальник СС Генріх Гіммлер говорив про війну проти Радянського Союзу в зверненні до своїх підлеглих: «Це вторгнення є ідеологічною боротьбою та битвою рас.

Тут, у цій боротьбі, націонал-соціалізму - ідеології, яка ґрунтується на цінності німецької, нордичної крові ...

протистоять 180 мільйонів людей, суміш рас, навіть назви яких вимовляються насилу та фізичні дані яких такі, що їх можна розстрілювати без жалю і співчуття ... »

У липні 1941 року Герман Герінг - другий за рангом після Гітлера командувач - наказав завершити всі необхідні приготування до «остаточного вирішення єврейського питання» на території Європи, що знаходиться під німецьким контролем.

Разом з наступаючими німецькими військами висувалися і мобільні каральні загони.

Німецька армія, «Ваффен-СС» та німецькі поліцейські підрозділи брали активну участь у масових вбивствах.

Німці та їхні посібники влаштовували облави на жертв, гнали їх пішки або вивозили на вантажівках до місця страти, нерідко змушуючи їх роздягнутися перед розстрілом.

Учасниками вбивств були і місцеві колаборанти - особливо поліція - в Латвії, Литві, Естонії, Україні та Білорусі.

Німецькі каральні загони та їхні посібники вбили не менше двох мільйонів єврейських чоловіків, жінок та дітей під час масових розстрілів.

У Німеччині СС та поліція вислали євреїв, що там залишились, на окуповані східні території.

В окупованій німцями Варшаві обнесене стіною гетто, куди перші німецькі євреї прибули у 1942 році, вже було місцем страждань його мешканців через жахливу перенаселеність, відсутність об'єктів санітарії, хвороб та голоду в результаті введеного німцями режиму.

Незважаючи на всі зусилля єврейських в'язнів знайти способи виживання та забезпечення своїх громад засобами для існування, умови були такі, що вони все частіше ставали причиною смерті десятків тисяч людей.

Найбільш незахищеними були діти-сироти.

Спочатку німецькі окупаційні власті створили гетто, щоб зігнати туди євреїв та відокремити їх від неєврейського населення.

Пізніше в ході війни багато гетто перетворилися в пункти підготовки до відправки євреїв на схід, яку німці лицемірно називали «переселенням», обіцяючи своїм полоненим кращі умови життя і можливості знайти роботу.

Люди піддавалися неймовірним позбавленням під час транспортування, яке тривало декілька днів, без їжі, води або можливості користуватися туалетом.

Чимало слабких, молодих та літніх людей померло, не доїхавши до місця призначення.

Німці та їхні посібники вислали майже 2,7 мільйона євреїв та інших людей до таборів смерті на території окупованої Польщі.

В найбільший з таборів, Аушвіц-Біркенау, поїзди з людьми прибували з усієї Європи.

[ГОЛОС КОЛИШНЬОЇ УВ'ЯЗНЕНОЇ АУШВІЦА, ЛІЛЛІ МАЛНІК]

ЛІЛЛІ МАЛНІК: Кожен день прибували товарні потяги з людьми, що спілкуються різними мовами, - угорцями, поляками, чехами та словаками, з Голландії, Франції, Бельгії, Німеччини, Італії, а також росіянами - буквально звідусіль.

[ГОЛОС КОЛИШНЬОГО УВ'ЯЗНЕНОГО АУШВІЦА, НОРБЕРТ ВОЛЬХАЙМА]

НОРБЕРТ ВОЛЬХАЙМ: Моя дружина змогла якось помахати мені рукою, і більше я її не бачив.

[ГОЛОС КОЛИШНЬОЇ УВ'ЯЗНЕНОЇ АУШВІЦА, ФРІЦЦИ ФРІЦСХАЛЬ]

ФРІЦЦИ ФРІЦСХАЛЬ: Запах, газові камери.

Коли я запитала: «Коли я побачу мою матір?» - Мені вказали на дим.

Ось так я дізналася, що з нею сталося.

[ГОЛОС КОЛИШНЬОГО УВ'ЯЗНЕНОГО АУШВІЦА, ЕРНЕСТА КЬОНІГА]

ЕРНЕСТ КЬОНІГ: Минуло чимало часу, перш ніж я почав розуміти, що ми засуджені на смерть - всі євреї засуджені на смерть.

ДИКТОР: Тих, кого СС визнавали нездатним до роботи, розстрілювали, нерідко через 2-3 години після прибуття.

Тих, хто міг працювати, використовували на примусових роботах, часто в нестерпних умовах.

Коли вони вже не могли працювати, їх теж піддавали смерті.

На деяких фабриках смерті, спеціально спроектованих для масового знищення людей, табірна адміністрація використовувала отруйний газ для вбивства дітей, жінок та чоловіків.

Ці фабрики смерті стали місцем загибелі майже половини жертв Голокосту.

Табори Майданек та Аушвіц були першими таборами, звільненими радянськими військами у Польщі.

Новини про звільнення Майданека влітку 1944 року були зустрінуті з недовірою.

«Нью-Йорк геральд трібьюн» писала: «Може варто зачекати на підтвердження ... У це важко повірити».

У квітні 1945 року американські війська у Німеччині та Австрії виявили концентраційні табори в Бухенвальді, Дахау, Нордхаузені, Маутхаузені та Ордруфі.

Солдати на власні очі переконалися у їх існуванні, і цей факт неможливо було заперечувати.

Генерал Дуайт Ейзенхауер, командувач союзними визвольними силами, писав: «Те, що я побачив, не піддається опису ... Візуальні свідоцтва та свідчення очевидців голоду, жорстокості та звірств не залишали місця для будь-якого сумніву ...»

В американських кінотеатрах документальні стрічки демонстрували тисячі інших подібних свідчень.

Один коментатор зазначив: «Майбутнім поколінням треба сказати:« Колись людина це зробила зі своїми побратимами.

У XX столітті існувала цивілізація, яка на дванадцять років була втягнута у варварство ».

Шок охоплював визволителів, коли вони намагалися зрозуміти, що ж сталося в таборах.

[ТАБІР БЕРҐЕН-БЕЛЬЗЕН]

[ЗВІЛЬНЕНИЙ АНГЛІЙСЬКМИ ВІЙСЬКАМИ]

Солдати робили все можливе, щоб подбати про загиблих та підтримати тих, хто залишилися в живих.

Тих, хто вижив, очікував болісний процес набуття знову своєї гідності та повернення, якимось чином, до життя.

Голокост затьмарив світосприйняття людства та перспективи нашого майбутнього.

Щоб зрозуміти всю глибину того, що сталося, світу потрібно нове слово «геноцид» для кваліфікації цих злочинів - злочинів, скоєних звичайними людьми із суспільства, багато в чому схожого на наше власне.

Цей 38-хвилинний фільм досліджує прихід до влади нацистів та консолідацію влади у Німеччині. Використовуючи рідкісні кадри кінохроніки, фільм досліджує нацистську ідеологію, пропаганду, переслідування євреїв та інших жертв. У фільмі окреслено шлях, по якому нацисти та їхні посібники привели державу до війни та вбивства мільйонів людей. Даний ресурс, який є коротким оглядом Голокосту та тих, хто брав у ньому участь, призначено для заохочення до рефлексії та дискусій про роль звичайних людей, іституцій та держав між 1918 і 1945 рр.

Фільм призначено для дорослих глядачів, утім окремі сегменти можуть бути придатні для показу молодшій аудиторії.

Фільм підготовлено Меморіальним музеєм Голокосту Сполучених Штатів Америки. Він містить матеріали, захищені авторським правом, усі права захищені. Фільм не може бути відтворений і використання обмежене лише для освітніх цілей.

Даний фільм було створено завдяки щедрій підтримці Д-ра Дональда і Сью Хехт, Фонду ім. Берніс і Мілтон Штерн, Фундації ім. Луї і Генрієтти Блауштайн, та Фонду громадянської відповідальності сім’ї Мей.

Ця сторінка також доступна:

x

Help Us Fight Hate

When Nazi symbols are openly used to promote hate, that’s a warning to all of us. Knowledge is power—donate today to fight back.